"Забута мелодія дитинства"

В нашій школі – 7  лютого відбувся "Вечір зустрічі з випускниками минулих поколінь"

Нехай вас по світу розкидала доля,

та пісня до болю знайомого поля

завжди повертатиме з давніх доріг

до отчого краю, на рідний поріг.

    Багато славних традицій народилось у Самотоївській школі. Одним з таких чудових починань, що живе вже багато десятиріч, є свято зустрічі з випускниками минулих років. Чим далі від нас шкільні роки, тим теплішими і ціннішими стають спогади про школу. І так прекрасно, що існує давня традиція — щороку на початку лютого збирати випускників різних років на вечір зустрічі у стінах рідної школи. Це дуже відповідальний день для працівників і учнів школи, адже школу відвідують такі поважні гості - її колиші учні. Ось і в цьому році школа гостинно зустріла випускників 2005, 1995, 1985, 1975 та 1965 років. Як і зазвичай, господарями на святі були випускники нинішнього року.  

     


 На зустріч з'явилося двоє випускників 1965 року випуску.

 

Випуск 1975 року                                 Випуск 1985 року

 

 Випуск 1995 року                                                     Випуск 2005 року 

Лютневу тишу в нашій школі

Турбують кроки школярів.

Тут зовсім молоді, а ось вже сивочолі

Минулих літ випускники.

    Уже проходячи коридорами рідної школи, колишні випускники були приємно вражені, адже стіни прикрашав своєрідний фотовернісаж. Це закарбовані миті шкільного життя різних років: перший і останній дзвоники, участь у художній самодіяльності, відпочинок на природі, туристичні походи та облаштування території школи.

 

    У теплій атмосфері справді родинного свята зібрались у актовій залі колишні випускники школи, а тепер лікарі, вчителі, водії, інженери, юристи, будівельники, програмісти, бізнесмени — усі знавці своєї справи. У своєму  привітальному слові директор школи  Кравченко Тетяна Іванівна   подякувала гостям за те, що в такий важкий час  для  України,  вони   все ж таки змогли приїхати на цю  довгоочікувану зустріч.

    - Та найбільшою гордістю школи є ви, наші випускники різних років, плоди нашої роботи, наші досягнення , наша слава, – запевнив присутніх директор школи.  

    Була на зустрічі й ота сумна страшна хвилина – хвилина мовчання. Коли на очах бриніли сльози. Згадали своїх вчителів та однокласників, які вже ніколи не переступлять шкільного порогу, бо їхні душі відлетіли у вічність, а також загиблих в зоні АТО.

    Протягом вечора лунали слова найщирішої подяки вчителям, настанови для наймолодших випускників від уже досвідчених, з пристойним життєвим досвідом колишніх випускників. Усі учасники цієї зустрічі насолодились концертом, який підготували учні школи. І це природно, адже наші діти співають, танцюють  майже на професійному рівні, що підтверджується неодноразовим визнанням їх талантів на  районних та обласних  конкурсах . А навчають дітей вокальному та хореографічному  мистецтву Сіробаба Олена Олександрівна та Шевченко  Оксана Олександрівна, справжні знавці своєї справи.

 

 

 

    Практично всі вчителі і працівники школи були задіяні у підготовці до такої важливої події. Та особлива турбота лягла на плечі класного керівника випускного класу  Токар Марії Петрівни. Учні 11 класу підготували для своїх гостей  незвичайні уроки.

 

 

   Була на нашому святі  і ще одна приємна мить. Випускник 1985 року випуску Десятниченко Олександр Олександрович, житель Самотоївки, наш місцевий краєзнавець, на зустрічі презентував власну книгу під назвою "Історія Самотоївки від найдавніших часів". Можливо, перший тираж у 100 екземплярів декого не вразить, але присутні вчителі і гості були приємно вражені. Це дуже добре, що поряд з нами є люди, котрі цікавляться своєю історією рідного краю. Я думаю, що Олександру є чим пишатися, бо відгуки, від вже прочитаної книги, лунають лише гарні. Учні школи також мають можливість прочитати цю нову книгу, бо автор власноруч подарував один примірник директору школи Кравченко Т.І. та ще по одному - в шкільну бібліотеку та голові села Перерві І.М. 

Насамкінець свята вже традиційно всі присутні сфотографувалися для історії школи.

    «Ми кажемо вам «до побачення» в надії на подальші зустрічі», - на такій оптимістичній ноті вечір закінчився. Та не має кінця чудова шкільна традиція, традиція людяності, щирості; традиція, що робить нас впевненішими і сильнішими, адже всі ми родом з дитинства, оберегом якого для нас є Самотоївська школа.