Наші герої

    Безумовно, кожна школа пишається своїми випускниками-героями. Свого часу в Самотоївській школі навчалися Герой Радянського Союзу Кононенко М.Н., повний кавалер орденів "Слава" Кравченко М.Г., знищений органами НКВС командир дивізії, генерал-майор Мороз В.К. Крім того, пам'ятають самотоївські школярі й про героїв, що здійснили свої подвиги, визволяючи наше село від окупантів у роки Великої Вітчизняної війни. У школі створений музей "Пам'ять" (керівник - Вдовиченко Є.А.), в якому зберігаються матеріали, ведеться подальша пошукова робота, оформлені експозиції про всіх цих героїв та їх подвиги в ті буремні роки. 

    
Кононенко М.Н., Кравченко М.Г., Мороз В.К., Калінін О.М., Вдовитченко І.Г.


    Кононенко Микита Никифорович народився 16 квітня 1922 року в Самотоївці, закінчив місцеву семирічку, школу ФЗУ при машинобудівному заводі ім.Фрунзе у Сумах, Чугуївське військово-авіаційне училище. На фронті - з 3 лютого 1943 року, пройшов шлях від курсанта до полковника, заступника начальника штабу дивізії. За два роки боїв штурман Кононенко здійснив 169 бойових вильотів, взяв участь у більш, ніж 50 повітряних боях, знищив 15 літаків противника особисто та 9 - у складі групи. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії майору Кононенку М.Н. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни герой проживав та працював у місті Білгород, де й помер у 2000 році. Там же всановлено бронзове погруддя героя, розпорядженням Адміністрації міста Білгород у 2005 році на будинку, де проживав Кононенко М.Н. встановлено меморіальну дошку, а саму вулицю перейменовано в честь нашого земляка.


           Самотоївські школярі біля погруддя Кононенка М.Н. (м.Білгород)

    Кравченко Микола Григорович народився 20 липня 1923 року в селі Думівка. Закінчив сім класів Самотоївської школи, працював у колгоспі. На фронті - з липня 1941 року. Розвідник, зв'язківець, звільняв Україну, Білорусію, Латвію, Литву. За часи служби на діючих фронтах Великої Вітчизняної війни неодноразово проявив мужність та героїзм, що було послідовно відзначено високими званнями кавалера орденів "Слава". Повні кавалери орденів "Слави" прирівнюються до Героїв Радянського Союзу. Після війни повернувся додому, працював у колгоспі ім.газети "Правда", вийшов на заслужений відпочинок пенсіонером союзного значення. Помер у місті Суми, останній спочинок знайшов у рідному селі Думівка Самотоївської сільської ради. У 2013 році на стіні Самотоївської ЗОШ встановлено меморіальну дошку:  




    Мороз Василь Костянтинович народився 3 серпня 1900 року в слободі Самотоївка. В лавах Червоної Армії - з 1 грудня 1918 року. Учасник партизанського загону, бієць полку Червоного козацтва, випускник Школи червоних старшин у Харкові. Піднявся по службовій драбині від командира кавалерійського взоду до командира моторизованої дивізії. Закінчив Військову академію ім.Фрунзе, де й сам працював викладачем, виконував особливі розпорядження С.М.Будьоного. Командир 236 дивізії, яка в кінці грудня 1941 року приймала участь у Керченсько-Феодосійській операції, найдалі заглибившись в територію, контрольовану ворогом. Комдиву Морозу В.К. присвоєно звання генерал-майора, за всю історію Самотоївки це найвище військове звання, що було у самотоївця. В результаті бездарно зкерованих вищим командуванням військових дій, майже вся дивізія загинула. Самому Морозу катастрофа коштувала життя - 18 лютого 1942 року "за втрату управління над 236 дивізією та здачу Феодосії" військовим трибуналом він був засуджений до вищої міри покарання.

     Також, у 5-7 класах, мешкаючи у родичів по вул.Токарівка, в Самотоївській школі навчався уродженець с.Ясенок, майбутній Герой Радянського Союзу Куроєдов Микола Іванович. 

              День Перемоги - традиційне свято з участю школярів.

    9 серпня 1943 року війська 232 стрілецької дивізії визволили Самотоївку від окупантів. Велика заслуга у швидкому розгортанні подій того дня належить уродженцю Пермської області, помічнику командира взводу старшому сержанту Калініну Олексію Миколайовичу. Коли червоноармійці вдалися до атаки поблизу хутора Вовківка, шквальним вогнем шлях їм перегородили три ворожі дзоти. Олексій знищив гранатами два з них, а третій дзот захлибнувся, коли він, повторивши подвиг Олександра Матросова, закрив його своїми грудьми. За цей подвиг О.М.Калініну було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

        Делегація з батьківщини Калініна О.М. в Самотоївській ЗОШ.

    13 серпня 1943 року. Бійці тієї ж 232 стрілецької дивізії визволяють останні метри Краснопільської землі. Важкий бій за висоту 199,7 між селами Великий Бобрик та Верхня Сироватка. Кулеметник Вдовитченко Іван Григорович, уродженець села Красна Яруга, що на Білгородщині, ціною власного життя зупиняє фашистський танк, рятуючи своїх товаришів від неминучої гибелі. За здійснений подвиг він також отримує високе звання Героя Радянського Союзу. 10 повоєнних років його останки покоїлись в землі під селом Думівка, після чого були перезаховані до братської могили в центрі Самотоївки. Всі ці роки між Красною Яругою та Самотоївкою підтримуються теплі дружні стосунки.


       Сестра Вдовитченка І.Г. та делегація красноярузців в Самотоївській ЗОШ.